Основні мотиви лірики Василя Симоненка

В. А. Симоненко – поет прекрасної, але трагічної долі. Він прагнув сказати правду про свій час і про себе, розвінчати добу сталінського культу, відродити загальнолюдські моральні й духовні цінності. Його творчість була теплим подихом вітру після важкої крижаної зими, першою ластівкою, що, на жаль, не принесла з собою весни. В. Симоненко був до безтями закоханий у життя і поезію. Він залишив нам неоціненний духовний скарб: збірки “Тиша і грім”, “Земне тяжіння”, “Поезії”, “Лебеді материнства”.

Патріотична

лірика посідає визначальне місце у творчості В. Симоненка. Найпопулярнішим твором на цю тему є “Лебеді материнства”. Образ рідної матері якось непомітно переріс в образ України, що теж схилилася над колискою сина, бажає йому добра, любові, але й заповідає вічну істину:.

Можна все на світі вибирати, сину.

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Україна для поета – найдорожча у світі. Він написав два вірші, названі однаково: “Україні”. Це звертання-сповідь сина до матері-України, який відчуває свій кровний зв’язок з рідною землею. Василь Симоненко передбачив

наближення духовної катастрофи народу. Цей мотив виразно звучить у його віршах. Поет роздумує над гірким минулим, тривожиться за сучасне народу. Він вірить у його світле майбутнє. І дає відсіч усім нападникам-шовіністам:

Народ мій є,

Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

Роздуми про життя, про людську сутність звучать у віршах “Ти знаєш, що ти людина” і “Я”. За словами автора, кожна людина – неповторна особистість, яка повинна мати право на свободу, на визначення своєї людської гідності. Тема материнства, кохання звучить у ніжних трепетних рядках поезій В. Симоненка.

Справді, Василя Симоненка треба читати серцем, щоб відчути чистоту, щирість, благородство, мудрість його поезії. Радісно від думки, що Василь Симоненко йде до нас, несе поезію, мов щире золоте зерно, несе пісню, мову материнську, чарівну мову українську.