Откровеніє
Накипіло, настільки накипіло дорогі мої що аж хочеться зірватись і бігти десь в високі гори, дрімучі ліси, щоб не бачити, не дивитись на то все лиходійство, антинормальність та моральну матеріальність, яка поміщується рівно в велику базарну сумку якоїсь замурзаної бабусі котра пробує, і їй таки вдається залізти у львівську маршрутку щоб доїхати до вокзалу.
Так от власне за маршрутки.
Люде – схаменітесь! Скільки і головне як, як можна далі таке продовжувати?
Таке враження що вісімдесят відсотків нашого життя це подорож звідкись в
Всі їдуть якісь заклопотані і знервовані. Половина пасажирів вирішує якісь питання незрозумілого характеру, половина просто досипає з музикою у вухах (переважно студенти), а інша половина з невідомих причин вже не приймала душ чи ванну десь з місяць, судячи по запаху,
Що затягує від них. Всі подорожують у цьому жовтому чудобусі із негативними флюїдами, поганим настроєм та дуже хєровою кармою, настільки хєровою, що як би Будда доторкнувся б до неї то неодмінно заразився якоюсь болячкою (які там зараз в моді, не нагадаєте?).
І о, чудо! Зупинка. Зупинка для водія (маршрутного
Складається враження, особливо зранку, що кожна маршрутка то останній на весь світ Ноїв ковчег. І всі, всі без виключення хочуть на нього попасти щоб спастись. Люди, коні, бики нетавровані, дракони, динозаври з вище описаним диявольським торбою-знаряддям-вбивства, пси, коти, щурі, миші… всі, абсолютно всі без перебору. Коли ковчег нарешті рушає починаються роздаватись крики скавчання, пищання, гаркання та гавкання звірів, чи то все ж таке людей, одне на одного. Це все припиняє сам Ной, з недопалком прими без фільтру у роті, він горланить матом на весь салон щось про неоплачений проїзд і всі заспокоюються.
Виходиш з цього ковчега на вулицю і починаєш задумуватись над сенсом свого буття, дякуєш Богу, що сьогодні ти не помер в середині чудобуса, вдихаєш на повні легені свіжого, хоча і загазованого, міського повітря і рухаєшся у напрямку точки де ти проведеш свій день. А вечером знову, знову на зупинку… ..
Бики Львів Маршрутки Мораль Проза
Душевна краса наталки.