Охолоджений віршик
В заплутаних сітях, що душать мене
Я крізь дірочки бачу свободу,
Не потрібно кричати, щоб чути тебе
Й кип”ятити остуджену воду…
В закованих чарах, літати не так,
Але вірити в дрІбочки солі,
Не потрібно на лініях бачити знак
І шукати перлинку у морі
Намальовані очі, сліпі без життя
Крізь шпаринки я бачу страждання
І не варто шукати назад вороття,
Якщо в горлі застрягло мовчання..
Я в зажурених вітах, що тиснуть на світ
Відчуваю полегшену втому
Зупинись, не рахуючи пройдених літ-
Ти потрібен усім і нікому…
В заплутаних сітях, нас час розведе!
Я крізь дірочки бачу свободу!
І НЕ треба кричать, щоб вернути мене
Й кип”ятити остуджену воду… … …
Присвячується, коли вже холодно, тоді і присвячується…
Вірші Записки божевільної
Аналіз твору до русі україни.