П’єса І. Карпенка-Карого “Хазяїн” – соціально-сатирична комедія нового типу
П’єса І. Карпенка-Карого “Хазяїн” – соціально-сатирична комедія нового типу
Іван Карпенко-Карий – найвизначніша постать в українській драматургії кінця XIX – початку XX століть. Він був, за визначенням І. Франка, “тим великим драматургом, якому рівного не має наша література”.
Драматургічна спадщина письменника складається з вісімнадцяти п’єс, з-поміж яких найбільш відомою є п’єса “Хазяїн”. Це соціально-сатирична комедія нового типу. Написана вона була 1900 року. Цього часу процес розвитку капіталізму в
У листі до сина І. Тобілевич
У побудові п’єси “Хазяїн” автор відійшов від усталених традицій, які вимагали від драматурга головну увагу зосереджувати на зовнішній інтризі, переплетенні ефектних сцен, що повинні розсмішити глядача. Керуючись у своїй творчості вимогами життєвої правди, Карпенко-Карий збагнув, що соціальна комедія має бути не розважальною, а повчальною, що вона покликана аналізувати суспільні явища, глибоко розкривати суперечності, людські характери.
Заглиблюючись у характер мільйонера, драматург надає великого значення кожній ситуації, яві, репліці в творі, дбає, щоб кожен крок Пузиря, найменша деталь побуту розкривали ненажерливість, хижацький характер, моральну потворність “стяжателя”. Таке розгортання дії навколо головного персонажа спрямувало увагу й цікавість читача й глядача на глибоке дослідження людських характерів, важливих суспільних проблем.
По-новому побудував драматург і композицію твору. Автор майстерно поєднав комічні елементи, які, безумовно, переважають, драматичні і навіть трагічні. Ось, наприклад, сцена, в якій виснажена голодом юрба прийшла до Пузиря зі скаргою на жахливе, нелюдське харчування. І зовсім не сміх, а глибоке співчуття до знедолених робітників викликає вона. А кого до глибини душі не зворушить трагічна смерть чесного юнака Зозулі, що став безвинною жертвою “хазяйського колеса” Пузиря. Завдяки поєднанню комічних і драматичних елементів комедія “Хазяїн” викликає у глядача не тільки їдкий сміх, але й обурення.
Безперечно, великою творчою вдачею автора є центральний образ комедії, художня сила якого полягає в його майстерній індивідуалізації і глибокій типовості. Яскравими психологічними і побутовими деталями, діалогами, сповненими глибокого змісту, індивідуалізацією мови героїв, реалістичним зображенням середовища, в якому діє Пузир, драматург зумів створити цілісний, переконливий і глибоко узагальнюючий образ українського глитая-мільйонера кінця XIX століття, надавши йому одночасно рис живої, конкретної людини.
Ненаситна жадоба до збагачення – основна, визначальна риса в характері Пузиря. Це переконливо показує автор комедії. Вона поглинула всю істоту здирника, зробила його жорстоким і бездушним, скупим і деспотичним, черствим і некультурним. Але Пузир дувся, дувся та й лопнув, ставши жертвою своєї ненаситної наживи. І не співчуття, а саркастичний сміх викликає в глядача неминуча смерть зажерливого глитая.
Окремими новаторськими рисами є й застосування драматургом таких композиційних елементів та художніх прийомів, як характеристика образу через психологічні та побутові деталі, введення позасценічної дії, насичення реплік, тирад глибоким підтекстом, вміння оживити на сцені окремі речі тощо. Наприклад, як багато значить у комедії історія з халатом! Цей предмет домашнього одягу справді оживає в творі, ставши засобом глузування з Пузиря, його скупості й некультурності.
Отже, комедія І. Карпенка-Карого “Хазяїн” – комедія нового типу. Вона не тільки смішна, а й дуже сумна, за сміхом криються гарячі сльози. А ще дуже серйозна. Проте дарма побоювався автор, що вона буде для публіки скучною. Гострота й актуальність порушених у п’єсі проблем, життєва й сценічна правда образів та майстерність композиції забезпечили їй великий успіх. Із великим успіхом іде комедія на сцені сучасних театрів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Художній аналіз вірша легенда вороний.