Паліївець Іван – Борисків гостинець (Збірка)



1959 рік, видавництво “дитвидав”

БОРИСКІВ ГОСТИНЕЦЬ
Чохка поїзд, чимчикує
З Балашівки на Чугуїв.
Миготять заводи, парки –
Ой, велике ж місто Харків!

Ось і станція вже близько.
Вигляда з вікна Бориско.
Паровоз спитав нарешті:
– Що везеш ти?
– Що везеш ти?

Стука поїзд лунко, лунко,
А йому гука Борис:
– Я до міста подарунки
З Балашівки всім привіз!

СИЛАЧІ
Силачів таких, як тато,
На заводі небагато…
Ось зв’язали довгим тросом
П’ять стальних важких коліс,
Їх мій тато

до верстата,
Мов пір’їночку, поніс.
От який у мене тато!
Похвалюсь тепер я всім;
Підійма татусь верстати,
Підійняти може й дім.
Побував я на заводі
І усім кажу відтоді:
– Працювати, друзі, буду
Я на крані-тягачі.
Говоритимуть всі люди:
– Гриць і тато – силачі!

ЛЮдА
Люда в хаті підмела,
Посуд весь помила.
Хвалить баба, хвалить дід
Помічницю милу.

– Золотії руки
В нашої онуки.
А як піде танцювать –
Крешуть закаблуки!

Хвалить баба, хвалить дід
Помічницю милу:
– Любить Люда танцювать,
Любить Люда й діло.

МИ ЛЮБИМ АРМІЮ СВОЮ
Ми

йдемо до шефів знову,
Зірку вишили шовкову. –
Ти прийми, наш друг-солдат,
Подарунок жовтенят.

Ми малі ще зовсім, друже,
Не бували у бою,
Але любим дуже, дуже
Рідну армію свою!..

Хай там дощ, нехай пороша, –
На посту стоїть солдат…
Береже наш друг хороший
Мир для друзів-жовтенят!

У КУЗНІ
Передзвін у селі,
То кують ковалі.
Мов снопи вогняні,
Сяють іскри в горні.
– Здрастуй, дядьку Тиміш!
Що куєш? Може, ніж?..
– І не ніж,
Не леміш –
Придивися гарніш!
Передзвін у селі,
То кують ковалі.
Наймоторніш, найжвавіш
Від усіх кує Тиміш.
– Що ж це буде? – знов питаю.
– Будуть лопасті стальні.
Будуть лопасті стальні
На турбіни водяні!
– Як збудуєм ГЕС на річці,-
Говорив коваль Тиміш, –
Заживуть усі тальнівці
Ще заможніш, веселіш!

ПАРАСОЛЬКА
Дощик, дощичок на площі
Витанцьовує, полоще.

Він січе і сяк і так –
Не боюсь його ніяк!
З братом Грицем йду в садочок
Захищає нас грибочок.

БРАТОВІ-СОЛдАТОВІ
(Лист Ганнусі)
Я сама цей вірш складаю.
Рідну Армію вітаю.
Будь, мій брате, насторожі,
Бо не сплять круки ворожі!

Чим в листі до тебе
Похвалитись маю?
Я на птахофермі
Мамі помагаю.

Зграйкою все наші
Бігають індички,
Їм насиплю каші
І наллю водички.

Ще ростуть курчатка
Жваві та хороші.
Їх не з’їсть шуліка, –
Я ж бо насторожі!

ШАНГО
У Тальне до нас, в артіль,
Їдуть гості звідусіль.
Розмовляв я просто, щиро
Із китайським бригадиром,
З його хлопчиком Ван Лі,
Що гостює на селі.
Лі приїхав аж з Харбіна
Подивитись на Вкраїну.
Він хвалив коня мого
Словом радісним “Шанго”!
Я ходив сьогодні в ліс,
Для коня трави приніс.
Коник тупає, ірже –
Він мене заждався вже!..
Всі підшефного мого
Нині звуть: “Рисак Шанго”,

Китайською мовою “шанго” – “добре”

ТАЛОЧКА-СКАКАЛОЧКА
Казала мама:
– дочко,
Ти дім наш доглядай!
Я зранку по грибочки
Піду в сусідній гай.

Всміхнулася Талуся:
– догляну все, матусю
Талусенька скакає,
Подруг.

На луг скликає.
По бережку крутому
Побігла Тала з дому.
А дома, на городі,
Свиня-нахаба в шкоді.

Вернулась мама з гаю –
Город не впізнає.
Ні моркви, ні капусти,
На грядці стало пусто.
– Ой лишенько моє!

ШУМИТЬ, ГУдЕ МЕТЕЛИЦЯ…
Шумить, гуде метелиця –
Принишкли снігурі.
Пухнастий килим стелиться
У нашому дворі.

Навіщо, Ганю мила,
В негоду з дому йти?
Бабуся захворіла,
Їй треба помогти.

Я дров внесла із двору.
Горіть, дровця, горіть!
Обід бабусі хворій
Готуюся зварить.

Шумить, гуде метелиця –
Принишкли снігурі.
Пухнастий килим стелиться
В бабусинім дворі.

СНІГОВА ГІРКА
Ви збирайтесь, малюки,
Йдіть надвір гуляти.
Полюбуйтеся, які
Я зробив санчата.

Місяченько-колобок
Зазирає в хати.
Усідайтеся міцніш
Будемо рушати!

Полозки беруть розгін,
Устає лиш курява.
Із трампліна на трамплін
Пролітаєм буряно.

Гарна гірка снігова
Є у місті Києві…
А шукати де її?
На горі Батийовій.

ЇдУ, ЇдУ…
Наш Тимоха їде
Верхи на ослоні.
– Подивіться, діду,
Як гарцюють “коні”!

– Їду, їду, їду…
Та сідайте ж, діду! –
Запросив Тимоха, –
Підвезу вас трохи.

– А в який ми їдем край?
– Знов до тьоті на Алтай
Будем помагати
Цілину орати.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Вірш івана франка човен.
Ви зараз читаєте: Паліївець Іван – Борисків гостинець (Збірка)