Павло Глазовий – Поцілунок

Приключилась ця пригода у лиху годину,
В чорні дні, коли фашисти вдерлись на Вкраїну.
… Їдуть разом у вагоні офіцер дебелий,
Гарна дівчина, бабуся і хлопчак веселий.
У тунель влітає поїзд десь на перегоні,
І стає, як серед ночі, темно у вагоні.
І лунає поцілунок і удар по пиці…
Вийшов поїзд із тунелю, мчить по залізниці.
Офіцер спідлоба блима люто, як злодюга.
Біля ока у фашиста – синій ліхтарюга.
Їде й думає бабуся: “Проклятющі фриці…
Цмокнув дівчину в тунелі і схопив по пиці”.
А дівчина про фашиста дума: “Тьфу, поганий!
Цілуватись до бабусі ліз, бандило п’яний.
Та бабуся – молодчина, видно, жінка горда.
Так ударила навідліг, що набрякла морда”.
Офіцер до ліхтарюги приклада хустину,
Кривить пику дурнувато й дума про хлопчину:
“Бач, в тунелі цмокнув дівку, ніби ненароком,
А я маю через нього ліхтаря під оком”.
А хлопчина їде й дума: “От робота чиста!
Сам себе у руку цмокнув і огрів фашиста”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Леся українка гетьте думи аналіз.
Ви зараз читаєте: Павло Глазовий – Поцілунок
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.