Павло Глазовий – Святий музей

Двісті літ стояла церква та й музеєм стала,
Щоб публіка по квиточках її оглядала.
Зайшла баба до музею, цілує ікони,
Відважує на всі боки низенькі поклони.
Біля виходу картину вгледіла велику
Й давай на ній цілувати бородиту пику.
А ізбоку хтось промовив:
– Це вже бабі кришка…
Кого ж то ви цілуєте? То ж Распутін Гришка. –
Баба швидко повернулась, глянула лукаво:
– А ти мені не указуй, бо я маю право.
Тепер уже таке врем’я свободне настало,
Що цілує хто де хоче і кого попало.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Любіть україну аналіз.
Ви зараз читаєте: Павло Глазовий – Святий музей
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.