Павло Глазовий – Вигідна жінка
Стрів на вулиці Матвія
Панько Сарана.
– Здрастуй, – каже. – Познайомся:
Це моя жона.
– дуже радий, дуже радий! –
Вигукнув Матвій.
Цмокнув жінку в праву ручку,
Поклонився їй,
А Панькові тихо мовив:
– Я не доберу,
Як ти міг узяти жінку
Отаку стару?
Видно, старша літ на двадцять?
– Ні, на двадцять п’ять.
Так зате грошви у неї
Свині не їдять. –
А Матвій ще тихше шепче:
– К бісу та грошва,
Як вона сліпа на око
Та іще й крива.
– Ай, – махнув Панько рукою, –
Хто з нас без гріха?
Не шепчи, балакай вільно,
Бо вона й глуха.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Павло Глазовий – дичина Як торохне із рушниці Панько біля граба, А із кущів як вискочить налякана баба Та як крикне: – Ти куди-то смалиш із рушниці? Дать би тобі, паразиту, по здоровій пиці! – А Панько їй: – Розкричалась… Ич, довгоязика! Звідки знав я, що ти свійська? А може, ти дика?...
- Павло Глазовий – Як Кузьму провчила жінка його мила Повернувсь Кузьма з роботи, освіжився в ванні, Одягнув нову піжаму та й ліг на дивані. Лежить собі, проглядає журнали й газети. А дружина варить, смажить, готує котлети. Пообідав Кузьма смачно, запалив “Казбека”. – Ну чого ти, – пита жінку, – така недалека? Тільки в тебе і балачки про бощі й олію, І ні слова про […]...
- Павло Глазовий – Сваха домаха Як женитися задумав Панько Костомаха, Прителющилась до нього тітонька домаха. – Ти бажаєш оженитись? Це хороше діло. Бери собі Куцу Феньку, розписуйся сміло. – Та нащо мені та Фенька, як вона заїка? – То не лихо, менше буде лаять чоловіка. – Та вона ще в школі шию тижнями не мила. – То не страшно, менше […]...
- Павло Глазовий – диплом З вірменського гумору Мав сина гордий багатій. То був не син, а божа кара. – Картяр, гуляка, лиходій, Ледачий бовдур і нездара. Не шкодував грошви татусь, Не полишав синочка в скруті, А той, не дуючі і в ус, Сім літ учився в інституті. І ось одержувать диплом Він скаче в місто скакуном. Спинився кінь біля […]...
- Павло Глазовий – Справжній мужчина У тролейбусі стоїть згорблена бабуся. Тихо шепче: – Упаду. Як смикне – уб’юся. А мужчини он сидять. Як же їм не стидно? Справжніх, істинних мужчин серед них не видно. – А якийсь патлатий тип їй відповідає: – Ні, мужчини, бабо, є, та містов немає....
- Павло Глазовий – Коли випить хочеться У суботу Никодим по подвір’ю ходить. Випить хочеться йому, аж живіт підводить. А в кишені лиш сірник та одна цигарка. До копійки підмела жіночка Одарка. Вийшла жінка на балкон, щось чіпля до шворок. – Гей, – гукає Никодим, – кинь копійок сорок! – Сам вернися та візьми. Невелика цяця! Як я кину їх? Вони к […]...
- Павло Глазовий – Зозуля Злий, сердитий з полювання повернувся зять. Теща зразу ж причепилась і давай пилять: – де ти ходиш, де ти бродиш, хочу знати я! Є у тебе жінка, діти? В тебе є сім’я? Як субота – за рушницю і побрів у ліс… – Зять надувся: – Причепилась, взяв би тебе біс. – Це мене? – жахнулась […]...
- Павло Глазовий – Гризун У Матвія Гризуна двір є і садиба. Він по дворищу своїм, мов куркулик, диба. Очі жиром запливли, потонули в салі. Тільки й бачить власний тин і нічого далі. Уночі він задріма на якусь хвилину, Сниться: злодіїв табун лізе по малину, А собака спить собі в будці біля сіна… Прокидається Матвій, будить свого сина. – Ану, […]...
- Павло Глазовий – Трійнятка Любу доню по секрету просвіщає мати: – Ти вагітна, отже, книги перестань читати. Узяла “Трьох мушкетерів”, всюди з ними ходиш. Ти дограєшся, дурненька, що трійнят народиш. Донька крутить головою, весело сміється. Мати вперлась на своєму, мати не здається. Шепче доні, нахилившись до самого вуха: – Так знай же ти, голубонько, що твоя свекруха Перед тим, […]...
- Павло Глазовий – Нервовий Бог Раз бабуся в піст великий Сиділа сама. “Ніхто, – дума, – не побачить, Нікого ж нема. Відламаю шмат ковбаски Та тихенько з’їм”. Раптом блискавка як блисне! Як торохне грім! Затряслися стіни й стеля, Загойдався світ. В хаті смаленим запахло – Загорівся дріт… – Милий боже, – шепче баба, – Хати не спали! То ж до […]...
- Олександр Олесь – Три менти Тихше, тихше: ходять звірі, П’ють народну кров вампіри… Нахиляйтесь, Пригинайтесь: Може, мимо пройдуть звірі… Тихше, тихше – Хто це дише? Тихше… тихше… Тихше, тихше: сплять вампіри, Упилися кров’ю звірі… Нахиляйтесь, Підкрадайтесь, Як убиті сплять вампіри… Тихше, тихше – Хто це дише?.. Тихше… тихше… Гей, до зброї! Бийте в дзвони! Будьте смілі, як дракони! Всіх гукайте, […]...
- Павло Глазовий – Старий дурень Узяв собі старий дурень молоду дружину, Пожив тиждень та й не може розігнути спину. Поцілує молоденьку, погладить, мов кішку, Та й лягає спочивати на окремім ліжку. Жінка шепче: – Мерзнуть ручки, мерзнуть мої ніжки. Нема кому мене, бідну, погріти хоч трішки. Раніш було моя мама біля мене ляже, Приголубить, і зігріє, й казочку розкаже. – […]...
- Павло Глазовий – Мрійники Батько радий. Світ йому став ясним і милим: В лотерею виграв він величезний килим. – Як і далі піде так, – мовив за обідом, – Можем виграть “Жигулі”. Сядем та й поїдем. – Ах, яка то красота! – мати мружить очі. – Ми в машині у своїй їдемо у Сочі. – Розгорілося лице у синка […]...
- Павло Глазовий – Недрімайло Йде увечері Явдоха з кухні заводської. Пре каструлю здоровенну мимо прохідної. Вахтер Фока Недрімайло пита у Явдохи: – Ти що несеш у каструлі? – Сироватки трохи. – Ні, – говорить Недрімайло, – так не буде діла Зараз вилий сироватку! Сісти захотіла? – Через тиждень знов Явдоха з кухні заводської Пре каструлю здоровенню мимо прохідної. Невсипущий […]...
- Павло Глазовий – дурні гроші Чоловік приходить радий, Розказує жінці: – Повезло мені сьогодні, Знайшов три червінці. Ну, дурні дістались гроші, Думаю, розтрачу. Пішов купив дві сорочки, Приніс оце здачу. Жінка в крик: – Чи ти сказився? Чи упав із неба? У міліцію ті гроші Здати було треба! – Ні, міліція тут зайва, Чоловік їй каже. – Як ці гроші […]...
- Павло Глазовий – Жерар Жорі рівно двадцять п’ять. Всі – прожиті даром. Татко й матінка чомусь звуть його Жераром. І дивується сусід: – Чи вони не хворі, Що таке чудне ім’я притулили Жорі? – А сусідка молода весело цокоче: – Він же в них жере за трьох, а робить не хоче....
- Павло Глазовий – Вічна пам’ять – А ти знаєш, – Гнат питає в родича Тимошки, – Що у Києві на стінах почепили дошки “В цім будинку жив художник”, “В цьому жив письменник”? А ось я живу на світі, скромний Гнат Вареник, Одинокий, нежонатий, вигнав жінку з дому І виплачую проценти синові малому… А коли засну навіки у сирій могилі, Чи […]...
- Павло Глазовий – Піжмурки Повернувсь Кузьма додому. У квартирі – сивий дим – Хто курив? – питає жінку. – Чи не хахаль твій Максим? – Загляда в кутки, під ліжка, покривала підійма І приказує сердито: – Тут нема… І тут нема… Потім дверці гардероба не вагаючись потяг. Глядь: сидить сусідський Жора – більше метра у плечах. Обдивився здоровила ошелешений […]...
- Павло Глазовий – Після авансу Чоловік аванс одержав, здибався з дружком Та добряче й причастився просто під ларком. І, п’янющий, як то кажуть, у дрезину, в дим, Почвалав у дитсадочок за дитям малим. Там схопив синка за руку і повів, як міг. Не устиг він ще ступити дома й на поріг, Як дружина в крик, у сльози: – В тебе […]...
- Павло Глазовий – Боря оженився Боря в батечка живе, Боря батьків хліб жує. Все шука роботу чисту, Хоч не має знань і хисту. А недавно – дзень! – дзвінок. Входить з дівою синок. Діва в модному жакеті. – Старики, знайомтесь: Кеті. Кеті житиме у нас. Ми вже збігали у загс. – Глянь-но, жінко, чи в буфеті Ложка знайдеться для Кеті. […]...
- Павло Глазовий – Мова і язик МОВА І ЯЗИК Розмовляє наша мова З Руським Язиком. – Мы с тобой,- Язик говорить,- Не в ладах живем. Опечален мой двуглавый, Мой родной орел Тем, что ныне в Украине Мало русских школ. Малышей русскоязычных Надобно беречь. Ты же знаешь, как их портит Народная речь. – Отакої! – каже Мова. – Я ж сестра твоя, […]...
- Дмитро Загул – “Тихше, серце моє! Хай остання хвилинка кохання… “ Тихше, серце моє! Хай остання хвилинка кохання Пролетить, прошумить непомітно! Хай останняя пісня-зітхання Згомонить і пропаде безслідно!.. Тихше, серце моє! Тихше, серце моє! То не смерть, то не смерть наблизилась, Лиш розбились мої сподівання. Казка-щастя так гарно скінчилась, І проспівана пісня остання… Тихше, серце моє! Тихше, серце моє! То розбилась найкраща надія, І розсіялось світло […]...
- Павло Глазовий – Золоті руки Поталанило зустрітись двом старим друзякам, Що не бачились, напевне, двадцять років з гаком. Пропустивши по чарчині, ходять по квартирі І тихенько розмовляють, збуджені і щирі. Гість любується портретом: – Гарна балерина! – Посміхається хазяїн: – То моя дружина. – Гість картину розглядає: – О, яка картина! Хто так здорово малює? – Теж моя дружина. – […]...
- Била жінка мужика, за чуприну взявши (народна пісня) Била жінка мужика, за чуприну взявши, Що він їй не поклонився, ще й шапочку знявши, Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши. Била жінка мужика, пішла позивати, Присудили мужику ще й жінку прохати, Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й жінку прохати. Сидить жінка на припічку, ноги […]...
- Павло Глазовий – Мами не заміниш І таких, на жаль великий, носить ще земля: Утекла від тата мама, кинула маля. Довелось женитись тату в зрілі вже літа. – Ну як тобі нова мама? – він синка пита. Хлопчик мнеться, дуже довго добира слова: – Обдурили тебе, татку, вона – не нова…...
- Павло Глазовий – Як Ярема оженився Весела новела Почалася дуже просто історія наша. Жили собі, поживали Ася і Аркаша. Той Аркаша був вертлявий, спритний та завзятий. На ходу він, як то кажуть, вмів підметки рвати. А квартири молодята власної не мали. У якоїсь удовиці закуток наймали. І жив собі недалечко холостяк Ярема. Була в нього світла, гарна квартира окрема. – Не […]...
- Павло Глазовий – На трьох Зайшов Мусій у ворота, хилиться од вітру. – Оце на трьох, – каже жінці, – хряпнули півлітру. – Та як же ви втрьох сп’яніти з пляшки примудрились? – дуже просто, дорогенька: двоє не явились....
- Павло Глазовий – Окрема квартира Теща рада, діти раді, і дружина рада: Прийшла вранці листівочка, виклика райрада. Подався до райради, заходжу в кімнату. Зайняв чергу під дверима, либонь, двадцять п’яту. Переглянув разів десять вчорашню газету… І очь уже відчиняю двері кабінету. А там сидить симпатичний молодий мужчина. – Ваше прізвище? – питає. Говорю: – Калина. – Так ось, – каже, […]...
- Павло Глазовий – Саша Пожалійте, люди, карапуза Сашу: Дуже він не любить їсти манну кашу. Каже: – Як пожежником стану я колись, Потушу пожежі, де б не зайнялись. Тільки магазина я тушить не стану, Де мені купує мама кашу манну....
- Павло Глазовий – Що краще стріляє – Стій, стрілятиму! – гукнув сторож на Мелашку, А вона йому під ніс – отакенну пляшку! Та й побігла геть з мішком. Їй тепер нічого, Ну, а сторожа знайшли вранці ледь живого, Видно, в пляшці тій була не проста водиця, Якщо стрельнула вона краще, ніж рушниця....
- Павло Глазовий – Герой Вернувся татко із Кавказу, Вхопив синка на руки зразу: – Чи був, синочку, хтось у нас, Коли я їздив на Кавказ? – А той говорить: – З яродрому Один ходив до нас додому. Все говорив, що він пілот, Що дуже любить самольот. Своїм геройством вихвалявся, А сам без мами спать боявся....
- Павло Глазовий – Наталка-скакалка НАТАЛКА-СКАКАЛКА Було колись – У театрах Біля каси давка: “Запорожець за Дунаєм”, “Наталка-полтавка”. Панувала у мистецьтві Сила благородна. Куди ж вона поділася, Та краса народна? Телебачення шурує Ролики та кліпи: Якісь діви рахітичні, Кривопикі типи. Добирають їх, здається, Не за голосами, А за баньками дурними Й довгими носами. Мій знайомий телецентру Надіслав заявку, Що хотів […]...
- Павло Глазовий – Шприц Подивилась фільм заморський Ельза Ковбаса Та й розказує сусідці: – От де чудеса! У старого чоловіка Жінка молода. Їй життя таке, конешно, Швидко набрида. Уночі в своєму ліжку Задрімав старик, А вона у шприц отрути Та під ребра – штрик! Стариган урізав дуба, А вона – ха-ха! – Підшукала молодого Хлопця-жениха… От картинка! В мене […]...
- Павло Глазовий – Тіснота З німецького гумору Серед залу у музеї, світлим склом прикрите, Стоїть ліжко старовинне, дуже знамените. Гід пояснює туристам: – дами і панове! Двісті літ було в готелі ліжко це чудове. В ньому спали знамениті вчені і поети: Гегель, Шлегель, Шіллер, Гейне і великий Гете. І спитала дама, схожа на велику діжку: – Як же всі […]...
- Павло Глазовий – Ех, літа, літа – Мав я, брате, жінку – ідеал краси. Талія тоненька, наче у оси. А тепер змінилась, а тепер – не та… Трохи зіпсувала зайва повнота. Другий головою сивою хита. – Правду ти говориш, швидко йдуть літа. Тільки в мене жінка й досі, як оса: Наче й не тоненька, а проте куса....
- Павло Глазовий – От колись були дівчата! Дорікає дід онуці: – дивні нині діти. Вже дівчата розучились навіть червоніти. А колись були, голубко, дуже соромливі. Скажеш слово: червоніли, як той мак на ниві. – Тут онука аж руками вдарила об поли: – Я, дідусю, уявляю, що ви їм мололи!...
- Павло Глазовий – Голуб’ята В санаторії зустрілись Сидір і Варвара. Покохались, полюбились, як голубів пара. Він підтоптаний добряче, а вона – ще дівка. В нього лисина, а в неї – в кучерях голівка. Він шептав їй: – Не боюся ні людей, ні суду. До кінця тебе, Варюсю, я кохати буду. – А вона аж умлівала, дивлячись на нього. – […]...
- Павло Глазовий – Увертюра Сидять в опернім театрі, не десь, а в партері, Вона і він. Надулися, наче дві тетері. Бурчить вона: – Що за люди оті диригенти? Півгодини настроюють свої інструменти. Той цигика, той триндика, третій дме у дудку. Затяг мене в цю оперу, ну тебе в будку! Попереду літня жінка нахмурила брови. – Тихо, – каже, – […]...
- Христина Головко – Жінка може усе стерпіти Жінка може усе стерпіти, відмовитись від вартостей, Єдине, за що жінка може убити – за те, що вбивають її дітей! Жінка усе може забути, стати новою як білий лист, Єдине, що жінка не може не чути – це плач дитини й нагайки хлист, В жінки можуть усе забрати, знищити і розтовкти, Та жінку ніколи не […]...
- Павло Глазовий – Грішний піп Дяк попові молодому заявив: – Панотче, Грішні ви, бо дуже кодло любите жіноче. – Піп надуся: – Що за гріх тут? Я не розумію. Зараз я про це спитаю пресвяту Марію. – Став у церкві на коліна: – Скажи, божа мати, Чи попові можна діло з женщинами мати? – Дяк тим часом заховався за іконостасом. […]...
Ніхто не говорив що буде легко.