Павло Глазовий – Вигідна жінка

Стрів на вулиці Матвія
Панько Сарана.
– Здрастуй, – каже. – Познайомся:
Це моя жона.
– дуже радий, дуже радий! –
Вигукнув Матвій.
Цмокнув жінку в праву ручку,
Поклонився їй,
А Панькові тихо мовив:
– Я не доберу,
Як ти міг узяти жінку
Отаку стару?
Видно, старша літ на двадцять?
– Ні, на двадцять п’ять.
Так зате грошви у неї
Свині не їдять. –
А Матвій ще тихше шепче:
– К бісу та грошва,
Як вона сліпа на око
Та іще й крива.
– Ай, – махнув Панько рукою, –
Хто з нас без гріха?
Не шепчи, балакай вільно,
Бо вона й глуха.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Ніхто не говорив що буде легко.
Ви зараз читаєте: Павло Глазовий – Вигідна жінка
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.