Павло Мовчан – Бакенщик



Що ж мені свідчать твої зморшки?
День надійшов і відійшов.
Дощ розгулявся – чорні стьожки
Гадючаться з-під підошов.
Несеш вогонь на щедру річку,
Виймаєш весла з-під пахви
І воду міриш опівнічну:
Назустріч спогадам пливи…
Ой, скільки ж там свинцевих зблисків,
А криці рясно, а вогню…
Тож смерть іздалека-ізблизька
Кропила вперту течію.
І каламутились джерела,
І гіркло на вустах пиття…
Збігла вода, по щезлих селах
Знов твердо крочило життя.
І переможцем-оборонцем
Ішов і ти – стопа в стопу,
І запікались зморшки сонцем,
Як вся твоя життєва путь.
І річка гнула хвилю круто,
І шепотіла у пісок,
Що нам вода не дасть забути
Про скаламучений ковток.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір-роздум на тему вчинки людей 6 клас.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Бакенщик