Павло Мовчан – “Блажен, хто оддалік від гомінких турбот… “

Блажен, хто оддалік від гомінких турбот…
Горацій

Блажен, хто оддалік від гомінких турбот
Не дбає про свій пай, кладе цілушку в рот
І думає про мить прожиту, пам’ятку,
Що в солі солод є, а мед – у гірчаку.
Блажен, хто береже розважливі слова,
І радістю журбу іржаву сповива,
І, випивши вина прозорого ковток,
Бере у праву руч, мов берло, колосок.
Блажен, хто чує рух і в колуванні днів
На забува про час, про обшири земні
І бачить поза всім безмежну широчінь
І що минуща плоть безслідна, наче й тінь.
Блажен, хто з дня у день весь многотрудний вік
Не випускає з рук чепіг, а у засік
По зернятку збира, щоб лан не здичавів,
Щоб марним не було це колування днів.
Блажен, хто слово “хліб”, як “доля”, вимовля,
Ласкавіє до тих запліднена земля:
То луг пласта до ніг, то пагорб підійма,
То, розступившись враз, углубину прийма.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Чотири шаблі скорочено дуже.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Блажен, хто оддалік від гомінких турбот… “
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.