Павло Мовчан – “Болючішає зелень і блакить… “



Болючішає зелень і блакить,
І дзеркало зістаріле болить,
Хоч бачу, як струмує риса в ньому;
Твоє обличчя в струмі золотому
Вже не твоє, а натяк на подобу.
Зректися тричі і мене попробуй,
Бо час правдивий, докази – прямі…
Хіба тебе я зрадив? Я зрадів,
Коли з очей здер образ, як полуду,
І кинув одлі. Та твій лик повсюди
Мені з’являвся і лягав на очі
Тавром пекучим, свідченням урочим…
Я прокидався і в пустелі ночі
Гукав тебе не іменем твоїм –
І чув, як холод входить тихо в дім.
Та я не бачив сяйва

в узголов’ї
Й того, що тече світло разом з кров’ю,
Що я від тебе, леленько, свічусь,
Та імені чомусь твого боюсь.
І кликав Сльози, Розпач, Співчуття,
Та розмивала ніч моє життя.
Згасало серце, хоч душа не гасла…
Ой мить прозріння, ти страшна
Й прекрасна!
Відрікшись і від імені, й від плоті,
Я лише вигук зберігав у роті,
Аби тебе, кровинонько, гукнуть.
Та з губ спорснула пухирцями ртуть.
І я зоставсь у розпачі ні з чим:
Перед очима струмував лиш дим,
І дзеркало чорніло, наче яма,
Та в ньому світла колихалась пляма.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Марія тарнавська еротична.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Болючішає зелень і блакить… “