Павло Мовчан – день листопаду

Ой одлинь, одлинь, хвилинна гіркота:
Та ж солод роздають по крапельці із річки,
І хилиться листком гречаний запах свічки
До уст тобі, до ніг, де порох вироста.
Де шовк трави? Навіщо тут німиця
Дрібненько зацвіла, мов кропива глуха,
Й почата вздовж дощу півколом ораниця
Навіщо швидко так від млості засиха?
Насінням сон-трави у мене жмені повні,
Щоб відтворити знов всі таїнства сівби,
І руки, що летять – святі і негріховні,
Засіють переліг і вицвілі горби…
Веселі будяки межу колишню тішать,
І зграйка бджіл снує їм очі в метушні,
Повітря під крильми у них стає чистішим,
Хоч гіркота ледь-ледь колишеться на дні.
Оце й увесь урок буденних пересвідчень,
До річки причастивсь, і ниву перейшов,
І в бджілках відгадав ознаки-знаки вічні,
Коли важкі листки був зчистив з підошов.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір на тему відпочиваю з казкою.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – день листопаду
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.