Павло Мовчан – “дощ окремішно йшов, ворушилось окремішно віття… “

Стороною дощик іде…
Українська народна пісня

Дощ окремішно йшов, ворушилось окремішно віття,
Відшаровувавсь слух і перетинка тоншала в вусі,
Мов лушпиння – смішок, поторкаючи губи, губився,
І краями нарозбіж засмічений шлях ворушився.
Як не йтимеш – з дощем весняним розминешся
І в розлам громовий западешся…
Що тобі отой дощ-заволока,
Якщо тріщина вуст так глибока
І краплина душі не сягне,
Не розтопить нутро крижане.
І хоч кричма викрикуй свій відчай,
Хоч мовчанням вимовчуй, терпи,
Під

тобою безоднява вічність
Мерзлотою гуде з-під стопи.
Але май лиш мачину надії,
На губах скибку світла тримай,
Дощ затче тебе в прядиво ліній
І, заливши, хлюпне через край…
Опинившись в крутому потоці,
Що, нуртуючи, темряву тне,
Ти відчуєш: на кожному кроці
Долю зраджує дно крижане…
І не висмикнуть рук, не ступнути –
Котить каменем чорний потік…
Кружеляє тебе в каламуті,
І пісок намерза до повік.
Але світла окрушина зблисне,
Познакує високе чоло,
І заціплені губи розтисне
Влите в слово весняне тепло:
– Вос-хва-ля-ю-у…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір головні цінності казки маленький принц.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “дощ окремішно йшов, ворушилось окремішно віття… “
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.