Павло Мовчан – дощ

Не дощ, – а кінь.
Гнуздечки брязкотять,
То чалий кінь
Чвалає темним містом
І гречно клонить голову додолу,
То сонний Сон вертає вже додому,
Гнуздечки срібні випустив із рук.
Волочаться…
І тільки: дзвінь та дзвінь, –
Хтось часто так частує тишу.
І зупинився сивий кінь,
Лиш чути – Сон спокійно дише,
Наморений за довгу ніч…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір з елементами опису улюблену пору року.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – дощ
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.