Павло Мовчан – “Голка-латалка шкіру латає… “



Голка-латалка шкіру латає,
При бликунцеві ненька співає…
Що ж то за голос, що за слова?
Голка горбата, нитка крива.
Доля ж моя – наче дерево гнуте…
Ой залатай мені слух, щоб не чути,
Як перед пострілом брат мій кричить:
– Жить! –
Де твоя, нене, тамуюча нить?
Очі заший, щоб ніколи не бачить,
Як ти, мене виряджаючи, плачеш…
Як, повернувшись до хати, сумна,
Ти сутенієш одна край вікна…
Губи глузливі заший мені, нене,
Аби не виповів слів потаємних,
Щоб научивсь і терпіть, і мовчать,-
Нене, вже й серце потрібно латать…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір з обрамленням.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Голка-латалка шкіру латає… “