Павло Мовчан – “І, посміхаючись, мов танув… “



І, посміхаючись, мов танув,
І перетворювавсь у рух.
І відкривав не вуха – рани,
Аби поглибити свій слух.
І затверділе зверху тіло
Зчищав, мов кору. Щоб відчуть,
Як поторкає звечоріло
Повітря сиза каламуть.
І слухав, розчинивши тіло,
Як в серці промінь затверділий,
Немов накільчений, росте.
Повітря зашерха густе…
Але вихоплюється слово
Від захвату, що тобі знову
Вертає свіжі почуття.
Кричиш: – Весна! – І світлим словом
Промірюєш глибінь життя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір на тему улюблені пісні моєї мами.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “І, посміхаючись, мов танув… “