Павло Мовчан – Історичні ремінісценції



Ми йшли за водою урівень з водою
Вздовж річки-річанки,
І хвилі ішли лугові, комишанки…
І князь наш, вожатий, мечем розмикав
Всі загати,
Щоб вільно було і воді, і пісням струмувати.
На рівні з собою ми йшли по воді-водяниці,
І вільхові несли в руках патериці,
І міряли дно споночілого шляху,
Де кублились срібні джерела та птахи.
Високі шоломи,
А одіж з овечої нитки,
Та душі мандрівні вона не замкне у сповитки…
Ми йшли в кожнім дереві, краплі, піщині,
І нитка часу розсоталась від “давна” до “нині”.

/> Гарячий пісок у саман запікався,
Копитом, стопою шлях битий писався.
На рівні Стожарів йшли губи гарячі,
А низом стелились не тіні, а згадки лайдачі.
Ген – шлях Кіліїмський, тут – скіфські могили,
Клобук візантійський, татарська стріла однокрила,
Там – женчик косою висічує вибите жито,
Тут попіл, полову і сажу сіють на сито.
Там… шабля-співуха пружинить, хоч врізнобіч гнеться…
Е, ні, на рівні з водою широко йдеться.
То небо повища, та пагорб загострить дорогу,
Важке кам’янище звелося на річці порогом…
Приручена річка, прислівлена знов
Дичавіє степами,
/> Лиш весело сонцю ходити за нами…
На скалки його розбираєм, на ягоди, крицю.
Сміється воно, ховаючись в мак-сіянець
Та зіниці,
Та раптом воно виникає, вигулькає
В золоті бані,
В кульбабках соборів, що ніжно опуклились
Скрізь на катрані.
… Позапліччю день, поза спиною крила пилюки,
Вода подзеркалила, золотом вимила руки…
Ось гирло, ось горло, уста, рукави, струмовища,
Десь тут Чорномор, бо в воді – бородище…
Човни тридощаті, і довбанки, весла дворукі…
І темна бездонність,
І хмари пливуть і хропуть, наче коні…
І хтось марев’яний над обрієм ходить по нитці,
На гребені мече з долонь полуниці…
“Лукум” і “рахат”, лестиве,
В щербеті настояне слово,
Його кам’яниці стоять у воді бірюзовій…
Мечеті високі і муки глибокі…
Галери важенні, кайдани іржаві…
Ой солоно в тій солоденній державі…
І каже Богдан: – Устріть течії вигрібайте,
Там ваше майбутнє. Там витоки річки.
Про це пам’ятайте.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Синій птах символ щастя.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Історичні ремінісценції