Павло Мовчан – Коло річки



Там ліс шумів і обсипалась хвоя,
А нас вітри минали стороною,
Проходили, сипнувши жменю голок,
Сталевих голок в спину навздогонок.
І перед нами в дзеркалі рухливім
Дерева ворушились полохливі:
Углиб і вбік – на темному зелене –
З вільшиною розпукана вербена,
І на поверхні кільця ряботіли –
В них дощ пронозив голки, наче стріли,
І крицею долоні прошивав,
Коли їх для обіймів розкривав.
І річка, з хрускотом рівняючи суглоби,
Ковтала голки, і в її утробі
Мішались мішма олово, пісок,
Дерева, люди, капсули пляшок,
Бляшанки, леза, блешні, поводки
І хвойні нержавіючі голки…
І наші віддзеркалення щербаті
Дотоді будуть у воді мішати,
Допоки річку не влатає лід,
Голки все зшиють, зарубцюють світ.
І зазирнувши в люстро криги бите,
Помітим раптом власний свій відбиток:
Чотириока, злякана, дворота
Вдивлятиметься в нас якась істота;
Розтягнеться хвилина впізнавання,
Дворото прошепочеться: – кохання…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Олеся запорожець.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Коло річки