Павло Мовчан – Компенсації

Горить на вітрі жаром
Калина край вікна,
Крізь ополонку в хмарах –
Блакитна глибина
Просвічує, як очі
У неньки на лиці.
Повітря аж струмкоче –
Прозорі пухирці
Все тіло обліпили,
Занурене в блакить.
Всі смутки відлетіли.
І необтяжно жить.
Легенько відштовхнешся –
Спливеш і хмар сягнеш,
І все небесне плесо
За мить перепливеш…
Проте одноманітно-блакитно –
І пливти
У мандрах кругосвітніх
Обридне крізь світи…
І надмір своєволі,
Безмежної плавби,
Тобі забракне долі земної і доби,
Як бракне зараз неба
І світла у вікні,
Бо всі твоі потреби:
Земні, земні, земні…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Не шукай щастя за морем твiр.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Компенсації
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.