Павло Мовчан – Козак Мамай (з малюнка)



Вздовж стежки корінь повзко славсь,
Конкретний, як жадання;
Гриміла збруя раз у раз
Сама, без коливання.
І найгінкіше із дерев
Сахалось гілок власних.
Угору тінь звело, як перст,
Хоч зовсім було ясно.
Рука бджолою на струні
Завмерла, спочивала,
І слуха він, як в казані
Перекипає сало…
Козача доля в сто сторін
Прострелена усяко:
То рідко, як шаблючий дзвін,
То густо – сім’ям маку.
І знать всякчасно:
Смерть отут,
У полотнищі криці,
В сиричнім запахові пут,
В малій, як світ, зіниці…
Та поки келих горенить
І кінь копитом пише,
Йде в очі широчезна мить
Й тонка, як волос, тиша.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Галина малик ,біографія коротко.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Козак Мамай (з малюнка)