Павло Мовчан – “Кожного ранку будить синиця… “



Кожного ранку будить синиця
Стукотом в шибку – зараз встаю…
Знову потовщало жовтої глиці –
Сосни засипали стежку мою.
Мимо проходять чорні дерева,
Трісне раптово збоку сучок –
Звук однослівний щезне у мрево,
Збивши на хвилю зважений крок.
Тільки навшпиньках треба ступати,
Щоб не злякати у лісі луну,
Не потривожити страх волохатий,
Не обірвати срібну струну.
В птичому поквапі листя пожухле
З гілки на гілку переліта,
Тишу колише, пройняту слухом,
Щоб не нагусла в устах німота.
Раптом роздзвіння – кільця блакиті
Над головою плавко пливли…
Може, причулось, – вітром розмите,
Переліта сиротливе “курли”.
Може, то нагад про стан проминулий,
Може, від того, що біль схилитнувсь,
Серце у грудях нараз стрепенулось –
В землю ногами я глибше угруз.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Уроки нашої історії.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Кожного ранку будить синиця… “