Павло Мовчан – Криничний день



Криничний день як для почину
Відкрив джерела ворухливі,
І вісник сонячної зливи
Квапливо крила золотив.
Поклавши відтінь самоти
На тихе лоно полонини,
Світ прокинувсь:
Без дударів і без трембіт,
Лиш тихошепітний політ
Вірла, змалілого в краплину,
І світло, світло без упину,
І сонцеявлена людина,
Що творить собі інший світ.
Біжать від неї у недеї,
В провали, в хащі – хижаки,
І смичуть олені з руки
Стеблини, як зелені шлеї.
Відкритий погляд на всі боки,
І обрій викругливсь в нулі,
Обручкою

затис шпилі
І людські помисли високі.
Впаде співанка, як п’ятак,
І піде в звори каруселить,
Удариться об ребра скелі,
Мов риба, спіймана у сак.
Вівчар урочисто, мов жрець,
З колиби вийде і погляне
На руно золотих овець,
Що в небо котять валунами.
І свіжоусто, мов ручай,
Флояра видмуха косицю,
Де буде росяна печаль
Живосріблясто ворушитись.
А пес, наструнчений на лапах,
Проливши на траву язик,
Складе з дрібних пісенних крапель
Душі проясненої крик…
Що то за день, де все відкрито,
Де видко плай до таємниць,
Де долілиць схилилось літо,
П’ючи себе з мілких криниць?
Що то за день, де все примітно
І де розчулений граніт
Викочує суниці в світ,
Наповнені серпневим вітром?
Невже позавтра буде так,
Чи, може, все в другій обслоні?
Дай, літо, глянуть на долоню,
Щоб вичитать таємний знак.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Для україни та українців за романом тигролови.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Криничний день