Павло Мовчан – Лад



Недослідимий, незбагненний
Травневий світ густо-зелений.
Співа весь день дрібний пташок,
Немов заучує урок,
Луна весь час один рядок:
– Тьох-тьох… Віть-віть… – Тьох-тьох.
Віть-віть… –
Звучить у відповідь рефреном.
А ми з тобою оцих два
Рядки ніяк не заримуєм:
То зайвий склад, а то слова,
І тріслий голос не співа,
А ніби куряву здува,-
То бубонить, то галасує…
А то затягуєм не в лад
Про квітування й листопад,
І кожен – несусвітним гласом,
Так ніби скрипка разом з басом:
Немовби чорний шовкопряд
Переснував павуттям сад.
А як же світ співа стоусто,
Дощами, грозами звучить.
І тчуться звуки: рідко-густо,
До нитки нить, до нитки нить,-
Тканням суцільним, спільним руслом…
Щоб так звучать, треба любить.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Всякому місту звичай і права скорочено.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Лад