Павло Мовчан – На гойдалці



Я ще в зимі, а ти вже в літі…
Мов переважуєм на світі
Одне одного.
Чи то сніги, а чи суцвіття
Вкрили дорогу?

Вода наполовину з льодом
Вуста тобі до крику зводить,
Але ти п’єш…
В моєму кухлику на споді
Крижина теж…

Дощі твої летять, як стріли,
Та моїх вишгородів білих
Їм не згнуть…
А мої білі заметілі
В краї твої повзуть, повзуть…

Життя цікаве і високе,
Мов головою вниз завис.
І нам на гойдалці допоки
Злітати в небо – падать вниз?

Кров то ударить, то відхлине,
То в жар укине, то в мороз;
Життя – суцільна хитанина:
Хтось переважує когось…

Літа ж свої не переважиш.
Вони потягнуть нас обох
Донизу, люба… Що ти кажеш?
– Що злетимо, як “ой”, як “ох”…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Дон кихот доблесний лицар чи божевiльний.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – На гойдалці