Павло Мовчан – “На срібнім денці тишини… “

На срібнім денці тишини
Лежали круглі зерна сміху,
І навалились на тини
Химери реготливих віхол.
Вже відсміялись, знемоглися…
Дивились порожньо в шибки.
А на заржавлених завісах
Ходили двері хилиткі.
Так розчинялися відверто,
Пускаючи байдуже всіх,
Що я помислив: певно, смертним
Є тільки березневий сніг;
І що сумління сніжно-чисте
Дароване нам на віки,
Як оце небо, шлях іскристий
Й живлюще течиво ріки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Господи, гніву пречистого аналіз.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “На срібнім денці тишини… “
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.