Павло Мовчан – На старий мотив

Так сонячно-чисто, блакитно-прозоро,
Що хочеться зором весь світ увібрать.
Рвонувся до сонця, та кореня промінь
До болю тримав, не схотів відпускать.

Бо сила земна і сила небесна
Мене розп’яли вертикально в житті.
Я витерплю муки усі, щоб воскреснуть,
Але не в собі – в світовій повноті.

Приріс я до трав, до дерев присусідивсь,
Ввібравши по парі у новий ковчег
Тварин нерозумних і пташок безрідних,
Всотавши у очі весь світ-безберег.

Рідня, перехожі, знайомі, кохані,
Всі сущі в цім світі й померлі давно

/> З’юрмились в мені, і від гулу я п’яний,
Шумлять за облавком не води – вино…

Вітрило тріпоче, любов мене кличе,
З грудей вилітає розірваний зойк,
І бачу я, світе, небесне величчя
І чую, як рани укутує шовк.

В нетлінному світі стаю я стооким,
Щоб в кожній істоті себе розпізнать,
Дивлюся в небесну криницю глибоку
І сонячну бачу на водах печать.

Лечу одночасно донизу і вгору,
І голосу кола навсібіч біжать,
Знайомі істоти, безликі, прозорі,
Крізь себе самі і крізь мене летять.

Чи слухом, чи зором – збагнув я раптово,
Що тіло моє височить у житті,
І світиться

сонце краплиною крові
В криниці глибокій, в страшній висоті.

І збігся весь простір до крапельки жовчі,
Яку вже не злиже жаждивий язик.
І хвиля висока незрячої ночі
Котилась, аби розчинити твій крик.

І вже довкруж мене і птиці літали,
І паслися коні, і гаддя повзло,
Знайомі і друзі ковчег розбирали,
Щоб житло наситить звичайним теплом.

Любове, чому я тебе не побачив?
Отам коло тіла, що любе тобі?..
Облавки тріщать. Ніхто і не плаче…
Все суне та ближчає сутінь незряча,
І я завмираю, мов крик, сам в собі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твори про дружбу.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – На старий мотив
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.