Павло Мовчан – На тему “Козак Мамай”



Пильнуй всякчасно браму вуст,
Бо слух піщаний слів неситий.
Кричить Мамай, стікає вус,
Брова ламається сердито…
– Кривоязикі брехуни!
Гонителі свого сумління!
Ви пасерби, а не сини,
Мандрівні безтілесні тіні!
Щодня зрікаєтесь себе,
Життя втрачаючи щомиті,
Лиш блеєте, як вівці: бе-е-е…
Уткнувшись мордами в корита.
Я боронив вас… На гаках
Висів в Стамбулі та у Кафі,
Ви ж продали все з молотка,
Слугуючи слухняно страху…
… Гей, коню, конику, чому
Ти змалився, усох, як сливка?
Та я тебе хоч й перейму,
Не втримаю – коротка гривка…
Обрамлять простір, відітнуть
Від вас, від часу рамки-рейки, –
Яка ж моя коротка путь,
Не бренька кобза вже старенька…
Присохли струни, тріснув лак,
І порохом припав малюнок…
Мовчить мальований козак,
Снується тріщин візерунок.
Все глибше входить він в стіну,
Все менше отвір прямокутний,
Слова втяглися вглибину,
Повітря – голосу не чути,
А тільки: … Ну-у-у…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір опис пам'ятки києво печерської лаври.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – На тему “Козак Мамай”