Павло Мовчан – Наприклад, дерево

Дуб-небодержець взеленив повітря
І наслухає, як кружеля земля на корені.
Чи ж під стопою рухається й світ?
І по слідах народжується камінь?
… Ой ти, любий-перебірничку,
Ходиш кругло по камінчику!
На підошвах ні пилиночки,
Розтираєш білі дниночки…
Вибираєш найкоштовнішу, шовковисто-білішу,
І відпечатавши насмолені підошви,
Гадаєш, слід полишив, відчувши рух свого ж
Рухоминання,
А в крові – сімені бентежне дозрівання, але, але
Велеречиві
Рухи витворюють у глині порожнини, в опуклий
Зліпок

кидають жарини
І ночі ждуть… ждуть ночі… ночі ждуть…
Сіда на листя смерку каламуть, як по грозі, по
Зливі, по днюванні,
Але весь сенс в повільнім проростанні, не по землі,
А вглибину настійно
Стремить хребет у небо самостійно: і виростать, і
Тверднуть щодоби,
Щоб підіймати простір голубий… упершись коренем
Розпалистим
У камінь, і упиватися струмливими роками.
Чим глибше в землю, тим у небо вище…
Галузиться двобічне коренище,
Аби утримать в кімлі хмаролет,
Аж хрускає розтягнутий хребет…
І стука жолудь у блакитне днище,
А на руках у тебе кам’янище,
/> І під ногами – камінь: розітруть…
І колом ходить побіліла путь,
Що ні зійти не можна, ні зітхнуть,
Щоб не зронить на себе тягарище.
А ти, любий перебірничку,
Треш водицю на камінчику,
На долонях ні росиночки,
Розмололись білі дниночки…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Яновський майстер корабля скорочено.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Наприклад, дерево
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.