Павло Мовчан – “… Нема вороття… І там над водою… “



… Нема вороття… І там над водою
Зоставив відбиток зі шкірою свій,
Колеса ж забрали дорогу з собою,
Згорнулася курява в жовтий сувій…

І листя згорнулось, зосталась солома,
І котиться слідом відлуння клубок…
У згадках затримать не вдасться нікому,
Бо википів образ окропом з думок.

І падає камінь в згвалтовану воду –
І бризкає дзеркало сім’ям дрібним,
Глуху порожнечу відкривши на споді,
Де є площина і нема глибини…

І згорнуто землю від краю до краю,
І вітер видмухує птахів з труби.
І замість “було” є лиш вигук “немає!”.
А пам’ять твоя – то жебрацькі скарби.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір опис пам'ятки архітектури за власним спостереженням.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “… Нема вороття… І там над водою… “