Павло Мовчан – Несумірність



– Пальцятко, пучечко, мізинок, –
Як ніжність висловить мені? –
Три слова – трієчко мачинок,
А ніжність вся, як мед на дні.
Всі вигуки, слова та знаки
Для мови стали затісні,
Рот повен слів – головка маку –
Слова сплітаються в пісні.
Перехиляюсь з літа в холод,
Щоб видихать на чистий лід
І бджіл клубок, і меду солод,
І повен голос на весь світ:
– Кровинко, серденько, сльозино,
Надіє, марнице моя!!! –
Мій клич, як нитка в намистині,
В’язавсь вустами по краях.
Та чи пройняв, прошивсь крізь вуха,
Чи вдаривсь в кістку і засох?
Я викричавсь… тепер лиш дмухав,
Щоб маки розпалить на двох.
І скалочка роси, чи скельце,
Чи кришка криги зайнялась
І, мов шротина, прямо в серце
Ввігналась, глибоко вп’ялась.
І скрикнув я: – Ти, моя муко!
Жарино в горлі! Ніж в зубах! –
І не вмістити всю розпуку
В тісних, як зашморги, словах…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Рух до мети твір.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Несумірність
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.