Павло Мовчан – “Ні змістом образу, ні висотою звуку… “



Ні змістом образу, ні висотою звука
Тебе не визначить, не вичитать зі слів,
Кут розімкнути, розломивши руки,
Зір розчахнути широчінню днів…
О про-сто-ро-бла-га-бла-ки-бо-лю-ча…
Самовагома… ніби пух кульбаб…
На видноколі в дзеркалах летючих,
В лелечих зблисках, в захлинаннях жаб…
В гніздечках крапель, у відбитку хвилі,
В одсирілім безлюднім курені…
Переліки усіх прикмет безсилі
Тебе означити, бо ти углибині.
Чорноземи, запечені в гудроні,
І жайворята мертві у житах,
І кисле листя, яблука

ж солоні,
І на устах отруйна гіркота…
Приречена, немовби на погибель,
На місиво пекельне в казані,
Ти вивергаєш з річки мертву рибу
І домовини схитуєш на дні…
Суцільний розпад, нищення та тління
І вимивання вічності з грунтів,
Стирання рис і чоловічих ліній,
Суспільний вар безликості в житті…
Що вродить на твоїх іржавих нивах?
Осот в’язничний? Цвинтарний полин?
Бринять дроти, і сурмлять труби криво,
Смола гаряча виступа з глибин…
Повітря скрізь посноване волоссям,
День заліпили чорні лушпайки –
І тонуть у густому купоросі
Роз’їдені і землі, і віки…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твир заквитчаймо свою украину.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Ні змістом образу, ні висотою звуку… “