Павло Мовчан – Нічний дух



І кануло, і догоріло,
Слід, наче рану, затягло,
І тільки хмара скров’яніла
Важке заносила крило
Над небокраєм, над селом,
Де шлях іще пашів теплом,
А в порох з дійок обважнілих
Викрапувалось молоко.
Дзвенів колодязь ланцюжком,
І дух нічний, протерши очі,
Вже виглядав з горища ночі.
І ріжками так нетерпляче
Постукував у жесть гарячу.
Все ширше нахлинала сутінь,
І все виразніш було чути
Дрібний і нетерплячий стук;
Господар стежив: на покутті
Тенетища латав павук.
А серцем чув, як на горищі

/> Хтось барабанить в трунне днище,
І не звести затерплих рук,
Щоб до ікон перехреститься
Або ж узяти патерицю…
Та скільки ще терпіть тих мук?!
Гуде й відро – вловило вухо,
Що то джмелить у ньому муха.
Сухими пучками він сухо –
Не від чола, а від очей –
Почав творити хрест: ачей
Пощезне ця бісівська скруха…
Та дух нічний немов затявся,
Вже стукать ратицями брався,
І, дибки стаючи, скакав,
І півнем голосно кричав…
Спи, діду, глибше, відсипайся…
І спав би дід – повік не склепле.
Усохле тіло ледве тепле,
А в горлі голос пересох…
Світає… Баба косу клепле –
Худа-худюща… Не дай Бог!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Різдво аналізтвірша.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Нічний дух