Павло Мовчан – Ницість



Врешті розжився і маєш всього подостатку:
Неміч, залисину, латку на тілі на згадку,
Жменю гвіздків і одну неприбиту мостину,
Вісім кутків, щоб замкнути пташину.

Впертий годинник ще крутить свої коліщата,
Хриплу мостину крок ще печата, –
Значить, багатий – маєш всього подостатку:
Затишок, житло і самоту для початку…

Невідворотний дух вороття одночасно,
Хвиля супротна хвилю зринаючу гасить,
А біля ніг стільки збивається піни,
Що упірнеш і спливеш неодмінно.

Мов на гончарному крузі, крушаться зрушені стіни!
Щит твій, затула, двері рипучі, двобічні
Стали прозорими – в них хтось ввіткнув два мечі обосічні…
Леле! То стрілки з годинника грають на сонці, –
Висмич їх швидше і отвір зроби у душі-оболонці.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Москаль чарівник краткое содержание.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Ницість