Павло Мовчан – Пам’яті Василя Шукшина
З землі повстале в землю повертає,
Та дух кріпить надія вікова:
Безсмертні всі, і згину нам немає,
Немає, друже, бо живі слова.
Нам легко так у будь-яку хвилину
Тебе відчуть і небом, і зелом,
І кожна нами пережита днина
Твоїм значиться молодим крилом.
Єдині ми. Землею і водою,
Зелиною і яблуком в саду,
Єдині ми журбою за тобою,
Що нагло написалась на роду.
Всещертні ми і сонцем, і вітрами,
Неповні ми – тебе нема у нас,
Та будеш ти, як пам’ять болю, з нами,
Що всіх єдна й рівняє повсякчас.
Читати твір два сини скорочено.