Павло Мовчан – Пізньої осені

Понад водою птах стеливсь,
Понад водою голубою
Ширяв уже пожухлий лист
І застив літо сам собою.
Вода засмучена була,
Бо скаламучена дощами;
В ній мокло білих два крила,
Що небо зменшили над нами.
Відбитий прохолодний день
Дививсь на вимиті обличчя,
Не віднаходячи ніде
Слідів минулого величчя.
Погнуті списи комишу,
І хвиля, здрібнена на скалки,
І згорнуто у дупла шум –
Там сплять передсвітом три мавки.
Лише незмигно з глибини,
Де ледве мріли куширища,
Дивилось поглядом ясним
Веселе сонячне очище.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір на тему відгук.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Пізньої осені
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.