Павло Мовчан – Плин



Не чую часу течію,
Не помічаю, бо не хочу,
Хоч розторочують мою
Плоть нитяну щодня, щоночі…
Та нитка рветься – на краю
Затягся вузол заполочний.
І зауваживши рубець,
А чи морщину, посміхаюсь;
Та, губ торкнувшись, морозець
Той сміх на ойкіт обертає.
І озираючись на світ,
На безбереге неба плесо,
Я бачу рівний-рівний лід
І хмари круглі, мов колеса.
Додолу котяться вони,
Сліди лишаючи на небі;
Крижано-білі валуни
На тебе котяться, на тебе.
А із-під ніг рве течія
Швидка, нагайчаста, глибока,
І дивиться душа твоя
З безодні зірко, однооко,
І мов підморгує: кліп-кліп,
Мовляв, нічого, не журися,
Хоч землю вимито з-під стіп,
Проте злетиш, як птиця.
Все зайве виторочив час, –
Зосталася основа, –
Щоб розлучить на хвилю нас
І поєднати знову…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Лист до лукаша з лісової пісні.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Плин