Павло Мовчан – По цей бік осені



1.

Запевненням, хмільною спіллю
Лунає сюркіт від стерні –
Яке безмежжя для дозвілля,
Які медоточиві дні!
Що навіть долі не картаю,
Не нарікаю, а живу
Попід парканом коло “раю”,
В соснову шпарку зазираю,
Вже бачу осінь, кропиву…
Колеса куряви нагорнуть,
Роса остудить, дощ приб’є.
Які по цей бік ночі чорні,
По цей бік – лишенько моє!
По цей бік в мене ані даху,
Ані вікна, ані дверей,
За пазухою лиш комаха
Та сплюснуте гніздо старе.
А що ж по той бік за парканом:
Земля згорбатіла, хрести…
Там, наче масло, свічка тане
Від глухоти, від сумоти…

2.

Тільки погляд мій ниткою диму
В шпарку протяг витягує геть.
І таке там безмежжя незриме,
Що ще глибше вкорінюєш твердь.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Сравнительная характеристика манилов и собакевич.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – По цей бік осені