Павло Мовчан – Погляд на дерево

Крізь вершечки дерев проступає щомиті чіткіше дорога,
І співають багряно присипані листям півні.
Що ж ти вичитать встиг із листка вогняного,
Коли він п’ятипало світився тобі у вікні?
Та чи ж лінія серця бува за життєву коротша?
Шестимісячний строк – це багато чи мало для нас?
Тихо стовбур схитнувсь – червониться пороша,
Продувається клен, продувається час.
І навіщо труди проростальні, навіщо і муки
Розривати бруньки і для листу визбирувать сік?
Якщо небо дихне гіркотою розлуки,
Відречеться земля і червоний обірве потік.
Чорне дерево грудня, чом же ти вік не зелене?
Чую, чую у кров інший колір закравсь…
На долоні дивлюся свої, як на листя черлене,
І нічого не можу дізнатись про час.
Мабуть, знають півні… бо читають, як ноти,
І пітьму, і світанки, і сьогоднішній день.
Слухай, слухай: крізь шар чорноти й позолоти
Проростає пагілля кленових пісень.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір на тему доброчинність.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Погляд на дерево
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.