Павло Мовчан – “Повітряним містком нас доля сполучила… “



Повітряним містком нас доля сполучила,
Розпеченим гвіздком єднала руки нам,
Та простір розхитавсь, і в глибину провалів
То розум западавсь, то день у день зникав.

Які такі зв’язки, які такі сполуки,
Що рвуться нетривкі клітини і кістки,
Лиш виступає кров там, де сіамську руку
Вже біль розчленував на дві, на дві руки…

Гадалось, що одне, ніколи не ділиме,
Не розімкне ні час, ні лезо крижане,
І буде глибшим слід, і далі шлях ітиме,
Вестиме доля нас, а не тебе й мене…

Минулося… Між нас все товщий шар повітря
І пам’яті провал, та начебто й не жив.
Крізь урвище несе пожухле листя вітер,
Щоб знову береги я криком сполучив.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Стендаль жіночі образи.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Повітряним містком нас доля сполучила… “