Павло Мовчан – “Промінь розщеплює зруб і вино каламутить… “

Промінь розщеплює зруб і вино каламутить,
Вузить зіниці, жолобить лице.
Думка глибока, добувшись до суті,
Хрестики ставить твердим олівцем.
Тріщина вуст вже давно кровоточить.,
Ящірка крові хутко біжить,
Тиснеш ти соки, до слади охочий,
З вічних ремесел знаєш лиш – жить.
Думать про завтра – прагнути втіхи,
Променем нуритись в простір єства
І добувати, як зерня з горіха,
Тільки ж дива та тільки ж дива…
Думка – це що, наповіщо, ізвідки? –
Сховок марнот чи криївка оман?..
Сприкрилось хрестиком ставити мітки:
Тирлич, двидерево чи дурноп’ян…
Не обізветься – клич, хоч надсядься –
Жодна рослина і жоден пташок.
Думка найвища відбилась в ознаці,
В кожну долоню вгативши гвіздок.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Володимер короленко твір.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Промінь розщеплює зруб і вино каламутить… “
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.