Павло Мовчан – Проступаючі малюнки



Він горілиць лежав, розплющений повітрям,
За межами очей закруглювався світ,
І від тепла, що в тілі, западина гранітна
Розширювалась, глибла поволі, наче лід…
А під вагою тіла стискалося коріння,
І карлючки торішні, прошилюючи спину,
Торкалися болюче настуджених кісток.
Проточний зір стікає, мов джерело, поволі,
І чистота дитяча у ньому не струмить,
І осіда на денці шар сонячної солі,
Павук снує вздовж тіла нерукотворну нить…
Перетікає погляд через широке поле,
Та давнього малюнка з очей нічим не змить:

/> Розковзяна дорога… корова… мати… поле…
Налигач у руці напруживсь, аж бринить…
Багно з-під ратиць чвирка. І хлюпає в чоботях…
І, розчахнувшись, ноги впираються у лід…
Слідком бреде дитина по шию у болоті,
Шукаючи ногами в багнюці теплий слід.
Чорніють по коліна болотяні панчохи,
Збігає чорна хвиля по кризі, що на дні,
Ось-ось наздожене невільників, ще трохи,
Учепиться за хвіст… Та простір почорнів…
І з кожним кроком обрій понижувався стрімко,
Неначе на дні ями був той шумний базар,
Де зникне і корова, мов западеться в дірку
З-під бублика,
пробивши раптово криги шар…
Тече, тече до низу розковзяне болото,
А дірка у повітрі все ширшою стає:
Стоїть лихвар полтавський сумирно на воротях,
Слова солодкі точить, а дума про своє.
Випростується з урни, запхавши в ніздрі вату,
Скулиха навіжена і матюки пече…
Базар обгородили безногі та горбаті,
Безручко сучкувате випростує плече…
Дитина, відсахнувшись, волає лячно: – Мамо!..-
Він будиться від крику – малюнок не зника,
Затягується зором, як в бублик, в круглу раму,
Щоб захолоть навіки під плівкою льодка…
Лежав він горілиць і холод чув всім тілом,
В граніт втавав поволі і в кригу вічну теж…
І проступав малюнок чіткий крізь погляд білий:
Дорога… поле… мати… мотуз…
Через плече…
Повітря нахололе було важким надміру, –
Воно поволі жовкло, світилось, мов бурштин,
І дірка затяглась, мінився колір сірий,
Розширювались очі уламками крижин.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір на тему як умру то поховайте.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Проступаючі малюнки