Павло Мовчан – Рішучість

Довгі крила – з очерету –
Розгортаються до лету:
Птах, що імені не має,
Із покою вилітає.
Я візьму до рук стрілу,
Колись роблену з лозини,
Покладу її на лук –
Доганяй швидку пташину.
У прошиту в шибці дучку
Я угледжу, що за страх:
На засушену колючку
Наколовся жовтий птах.
І синенька цівка крові,
Наче заполоч, цвіте,
А обабіч віть тернова
Щось вибренькує на те.
Певно, птах отой крилатий
Звався спокоєм. Так… так…
Бо від чого тихо в хаті
І солодке все на смак?
Обернись до віддзеркалень
В стінах, білених вапном:
Вказівний уткнеться палець
В цвіль, що виросла – давно?
Значить, затишок в господі,
Позачасся – сохнеш й ти!
Виступає цвіль зісподу…
Швидше і себе протни!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір на тему бережіть люди землю свою.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Рішучість
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.