Павло Мовчан – “Рядами горіли жертовні огні… “



Рядами горіли жертовні огні,
І тіло моє поміж ними хиталось:
Я вищим життям проживав уві сні,
Де слів не було – тільки рухи читались…

У рухах двоївся, аж одяг тріщав,
Немов непотрібні сповитки, –
Я душу свою на вогні очищав,
Лушпиння відвіював швидко…

І корчилась в танці розпалена плоть,
І біль пропікав, наче жевріла тріска.
Випалював пам’ять минулу Господь,
І рухом швидким розгоралася кістка…

Зостався від одягу попелу рій,
Так ніби з тих клаптів зібралися шити
Сорочку печалі, щоб я зміг у ній
Натхненність душі зрозуміти.

Щоб муки чужі я спромігся сприймать,
Щоб зір обернув свій на вічне…
Жарини у жменях – руки горять…
І сон мій трива опівнічний…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Аналіз вірша по стіні збігали стрілки.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Рядами горіли жертовні огні… “