Павло Мовчан – “Соловейку маленький… “



(З циклу “Золоті ключі”)

– Соловейку маленький,
Чом твій голос тоненький?
– А тому, що ніч така,
Як безодня – глибока.
Та мій голос без жалю,
Я співаю, не квилю…
– Соловейку, соловій,
Ніби голка, голос твій,
Протягнув крізь груди нить,
Але серце не болить…
– Серце, серденько моє,
Ткнуте голки гострієм,
Чом ти каменем тяжиш
І не б’єшся, не болиш?
Наче жорен, мелеш кров –
Вохра сиплеться струмком…
– А я тим тобі важке,
Що життя сипким-сипке…
Як водиця у пісок,
В землю входиш що не крок…
Усякаєш щохвилини:
Повнить жильні порожнини
Синюватий порошок.
Порох шерхне на устах,
Непрошита глухота,
А на грудях меч лежить,-
Ходить колом чорна нить –
Навиває голосок,-
Довкіл серденька клубок.
– Соловейку, соловій,
В моїм серці занімій…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Найкраща інтимна лірика світу.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Соловейку маленький… “