Павло Мовчан – Станси



1.

Ще досить простору між сосон зсутенілих
І тиші гострої, щоб зранить сонне тіло.
Ще неба досить, щоб його зчорнить,
Ще так далеко та осудна мить,
Що все тобі здається геть можливим:
Минеться сум, і будеш ти щасливим,
Запахне м’ята, чебрик зацвіте,
І ти перо ще знайдеш золоте…

2.

Крайнебо тут під самою стопою,
І м’яти жмут холодної з тобою,
Язик струмка, приречений на схлип,
Тебе гука ступнуть рішуче вглиб.
Куди ще глибше, коли ти в усьому:
Нема й піщинки, що була б окремо,
В усьому ти, як дух, як серцевина,
І множишся на все ти похвилинно.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Символіка синій птах.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Станси
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.