Павло Мовчан – Світання



Коли я вийняв із відра
Потоплу теплу зірку,
Світ вийшов ніби з-під пера,
Що скреслило копірку.
Коли ж я вдруге до відра
Нагнувся, то угледів,
Як плавав, мов серед дніпра,
Білющо-білий лебідь.
І біла тінь була на дні,
Немов на тихих пальцях,
Аж закортілося мені
Спіймати невидальце.
Я стис відро, наче горіх,
Відчувши твердість ребер,
І, нахилившись, зрозумів:
Дивлюся сам на себе.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Реферат на тему краса української мови.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Світання