Павло Мовчан – “Трава вереснева прощально-зелена… “

Трава вереснева прощально зелена,
І коник, немов з потойбіччя, сюрчить,
І дзеркало ставу черленим-черлене
За листям кленовим летить і летить.
І вітру гребінка, широка, щербата,
Вичісує з лісу пташок-недорік,
І, ніби кристалик, маліюча хата
Сховалась в очах за ворота повік.
Та залишків літа тобі не сховати:
Ген півень співає, кричить звіробій,
Солома співає на гребені хати,
І стіни співають ясні, голубі.
А шибки у вікнах рожевими стали,
У хату заглянеш – червоний кавун:
Там дід, наче зерня, темніє на лаві,
І дратву суче на уплетиво струн.
І, ніби жар-птиця, у грубі доречно
Вогонь палахкоче, тріпоче крильми…
І ти озирнувся, бо холод за плечі
Узяв, щоб побачив обличчя зими.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)




Чари ночі ідейно художній аналіз.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Трава вереснева прощально-зелена… “
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.