Павло Мовчан – “Траву на довголіття зав’язав… “



Траву на довголіття зав’язав
В міцні колінця,
Пофарбував квітник духмянин жовтокрівцем,
Ще й викружав горнець я на гончарнім крузі,
І промінець пустив по золотому прузі;
Веселий промінець по вінцях мерехтить,
Пий сонячні меди, щоб спрагу утолить.
А хто це пов’язав за ніч вузлами верби,
По стежці віск розлив від ганку до лужка,
Де молочай цвіте, на жовту тихість щедрий:
Хто карбував сонця по всіх-усіх квітках?
Дзвенить в корі лунка післязимова зморшка,
І світиться крило у пташки від літань,
У пальці заплелась повітря синя стьожка…
– Навіщо це тобі?
– Мій друже, не питай…
Ось зараз полечу, за хмаркою полину,
І натрушу дощів, щоб змить зимовий слід,
І, наче в бурштині, у дощових краплинах
Увічню молодий і сонцеповний світ.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Кассандра леся українка скорочено.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Траву на довголіття зав’язав… “
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.