Павло Мовчан – “У передвіщеннях мені… “



У передвіщеннях мені
Являлись образи сумні:
То наче скачу на коні
І нагло падаю додолу –
Одна нога ще в стремені,
А голова скородить поле.
У перевернутих очах
Відбилось небо й сизий птах,
І кров, що тліла на шаблях,
У очі капала поволі…
А то немовби на волах
Везуть мене, куриться шлях…
Засипаний від стіп до тім’я
Сипкою дрібковою сіллю.
Риплять колеса піді мною,
А сіль горою насипною
Росте на грудоньках моїх,
Як у заметі білий сніг…
А то ведуть мене на страту.
Холодні сходинки щербаті…
І ставши прямо перед катом,
Я в ньому раптом впізнаю
Подобу згорблену свою.
І я кричу, та він не чує –
Неквапно зашморга лаштує…
Кричу йому, що я – це ти!
Стражденну душу відпусти…
Але його глуха рука
Вже нашморгнула мотузка…
Чи гинув я – не пам’ятаю.
Але то був не сон, я знаю:
Ось слід на шиї, шрам на лобі,
І кат закляк в моїй подобі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Олександр сергійович пушкін казка про віщого олега.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “У передвіщеннях мені… “