Павло Мовчан – “В голосі вітру вчувалися зміни… “



В голосі вітру вчувалися зміни,
Ніби напнулось товсте полотно:
Падали мури, рушились стіни,
І вивільнялось з лушпиння зерно.
Псалми почув був провіяним слухом,
Ніби хтось холод з грудей видихав,
І полотно уповільненим рухом
Разом з тобою в сувій загортав…
Зором побіленим далеч побачив,
Рухалась вітру туга течія:
Знизу – холодна, а зверху – гаряча
І сизувата, мов тінь, по краях.
В тому потоці світлі крижини
Тихо, дворуко в далеч пливли,
І мерехтіли сталеві зернини
Посередині, де душі були.

/> Мабуть, мандрівка в небіжчиків довга –
Перепливати ж вічний потік:
Простір короткий, та довга дорога,
Довгий переплив з боку на бік.
О, віднеси ті осколки та кулі,
Вітре лелечий, за обрій-межу,
Смерті насіння, як яйця зозуля,
Не підкидай у чарунку чужу…
Числа зітри, скаламутивши розум,
Щоб траєкторія кулі пішла
Криво, щоб простір не дихав морозом,
Холодом криці замість тепла…
Простір розмий, щоб жоднісінька з ліній
Не просувалась від “а” та до “б”,
Хай кружеля лиш пташине насіння
І засіває дно голубе.
Хай похвалою псалми лунають
Вітрові, небу, хмарам, землі
І відлітають за зграєю зграя
Разом з словами – з вуст журавлі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір роздум за твором камінний хрест.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “В голосі вітру вчувалися зміни… “